фото Хеловін 2010

Архідієцезіальна зустріч молоді у Львові

Відродження святині над Стрипою

Історичне минуле Бучаччини прикрите порохом часу і таїть в собі багато суперечливих моментів. Одним з перших і найголовнішим питанням, що турбує багатьох істориків і жителів міста, є остаточна дата заснування Бучача. Офіційною датою заснування міста, вважається рік 1260-ий, коли вперше згадується родина Бучацьких гербу Абданк, котрі «героїчно обороняли Русь і Поділля від монголо-татарської навали».

 А першою писемною згадкою про місто є грамота 1379 року, якою Михайло Абданк «з натхнення Божого побудував новий костел Успіння Пресвятої Богородиці і виділив кошти на його утримання для більшої слави Божої», даючи цим початок одній з перших римсько-католицьких парафій Львівської архідієцезії та споруджуючи першу християнську святиню в місті над Стрипою. В цьому ж документі згадується про вже існуючий дерев’яний замок — «гніздо роду Бучацьких гербу Абданк», який був пристановищем та запорукою розквіту міста.
Перший костел у Бучачі був дерев’яний, пізніше побудували кам’яний у готичному стилі. А сьогоднішня споруда храму Успіння Пресвятої Богородиці побудована в 1761-1763 роках у стилі бароко. Бернард Меретин, а згодом Мартин Урбанік були архітекторами храму. А видатний скульптор Галичини Іоганн Георгій Пінзель зі своїми учнями виконав різьблення вівтарів. Унікальність костелу в тому, що І. Г. Пінзель, вирізьбивши вівтар «Святого Юди Тадея», брав перед ним шлюб, хрестив дітей, і є припущення, що міг бути похований у підземеллях цього храму.
У часи панування тоталітарного режиму костел розділив долю інших святинь України. Місце, де люди століттями в молитві поєднувалися з Богом, радянська влада перетворила на склад промтоварів. По-варварськи тоталітарний режим повівся із похованнями духовних наставників у підземеллях храму. Їхні останки викинули із місця поховань, у нелюдський спосіб звільнивши місце для створення котельні.
Відродження святині збігається з часом відродження незалежної України. Храм повернувся до продовження своєї місії — запалювання Божої іскри в серцях бучачан. Сьогодні в храмі вирує релігійне та культурне життя: окрім богослужінь проводяться нічні чування, зібрання молоді, катехизи для молоді, дітей та дорослих, концерти релігійного співу. Вірні моляться українською, польською, латинською та російською мовами. Як пам’ятка архітектури храм вважається родзинкою Бучача. Храм з відкритими дверима чекає на паломників і туристів.
18 липня в храмі відбувся парафіяльний відпуст, з яким збігається 630 річниця створення костелу і першої писемної згадки про наше місто.

Уляна Легка

Оксана Конанець

притча

"Відстань між серцями"

Якось Вчитель запитав у своїх учнів:

- Чому, коли люди сваряться, вони кричать?

- Тому що втрачають спокій, - сказав один.

- Але ж для чого  кричати, якщо інша людина поруч? - Запитав Вчитель. Хіба не можна говорити з нею тихо? Навіщо кричати, коли ти злишся?

Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштовувала Вчителя. В кінці-кінців він пояснив:

- Коли люди незадоволені одне одним їхні серця віддаляються. Для того щоб заповнити цю дистанцію і почути одне одного, їм приходиться кричати. А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, а навпаки,  говорять тихо. Тому що їх серця знаходяться дуже близько, відстань між ними зовсім мала. А коли закохуються ще сильніше, то вже не говорять, а перешіптуються - і стають ще ближчі у своїй любові. А потім навіть шепотіння стає не потрібне. Вони лише дивляться одне на одного і все розуміють без слів. Таке буває, коли поруч двоє люблячих людей... Так ось, коли сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятись одне від одного, не вимовляйте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Тому що може прийти день, коли відстань стане настільки великою, що ви не знайдете зворотнього шляху. 

(джерело "Колесо Жизни")